Купить наркотик аптеки Дубна МАРИХУАНА Alpha PVP АМФ LSD-25 Меф

Я вот вам всю правду напишу, чуваки. Меня зовут Димон, но здесь все знают меня как Димончик Наркота. Я такой наркоман-гопник, просто суперзавсегдатаий Макдональдса на районе. А вот и моя история, как я купил дистиллят ТГК и работал стриптизершей. Сидел я однажды с моими братвами на нашей закладке, обсуждая, как бы нам раскрутить свои бизнесы. Один из нас, по кличке Жека "Плойка", предложил нам идею, которая взорвала наши сознания. Мы решили заняться продажей дистиллята ТГК, чтобы побольше народа обломать кайф до конца. Так что, я нашел поставщика этого замеса, парня из подворотен с охраной. Встретились на территории сушняка, дабы не навлечь подозрений на свое место жительства. Он достал лопату, а я уже предвкушал, как я буду мазать постоянно и уверенно. Теперь мы организовали свою точку - квартиру, где висел громадный баннер "Дистиллят ТГК - дешево и найс!". Было немного страшновато, но я всегда вставляю, когда дело касается наркотиков. Часто приходили парни, которые хотели покупать дистиллят, и я же, как настоящая консультантка, рассказывала им про качество и пользу данного фуфла. Но все хорошее рано или поздно заканчивается, и нас заметили менты. Они вломились в нашу квартиру, когда мы только что получили свежую партию. Я была в шоке, чуваки! У меня глаза на лоб полезли, когда они вытащили на свет божий все наши запасы. Мои братки обалделы, а я чувствовала, что меня будет ждать большая беда. Представляешь такую историю? Димончик Наркота, который работает стриптизершей! Казалось бы, а чему я удивляюсь - я всегда была толстовкой в сером общепите. Но, черт подери, не понимаю, как я в это вляпалась. Возможно, вставило слишком сильно, и я решила разрешить себе такое безумие. Я позвонила парню из подворотен и попросила помощи. Мне нужно было срочно покинуть город, но денег на билеты не было. Он обещал помочь мне решить эту проблему, но по его условиям. В общем, я согласилась. Как только я попала на новое место, я поняла, что мой новый друг был хозяином стрип-клуба. Он предложил мне работу стриптизершей, а я была вынуждена согласиться. Что делать, когда нет других вариантов? Началось мое новое приключение. Я долгое время не чувствовала себя комфортно на сцене. Чувствовала, что каждый взгляд обжигает меня, словно кислотой поливают. Но со временем я освоилась, поняла тонкости искусства и научилась заставлять мужиков потеть и сопеть. В этом новом мире я узнала много интересного. Эти девчонки, с которыми я теперь работала, оказались настоящими бойцами. Мы мазали друг другу на морду комплиментами и поддерживали друг друга, когда кто-то из нас жестко обламывал кайф на сцене. И все было найс, даже с учетом того, что местные гопники часто наведывались к нам в клуб. Они были как настоящие клиенты, только без денег и с пристрастием к хулиганству. Все-таки наркоманные гопники - особая публика. Но в конце концов, ничто не вечно. Моя работа в стрип-клубе закончилась, и я решила, что пора завязывать со всем этим грязным делом. Меня уже заела суета и постоянное вставание на шпильках, а дистиллят ТГК стал просто обычным снотворным. Поняла, что главное - быть собой и идти своим путем, а не лезть во все закладки, которые подвернулись под руку. Так и закончилась моя история, чуваки. Помните, не попадайтесь на глаза ментам, не обламайте кайф и всегда надейтесь на лучшее. Жизнь - штука непредсказуемая, но можно найти свой путь. Ведь, как говорится, "кто ищет, тот всегда найдет".

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.